Психологічна травма матері як чинник ризику шизофренії у її дітей
Психологічна травма, пережита жінкою ще до народження дітей, може суттєво впливати на психічне здоров’я наступних поколінь, зокрема, підвищуючи ризик розвитку шизофренії. Такий висновок зробили науковці з Єврейського університету в Єрусалимі спільно з колегами зі США, проаналізувавши дані масштабного Єрусалимського перинатального дослідження.
Дослідження ґрунтувалося на інформації про дітей, народжених у Західному Єрусалимі в період з 1964 по 1976 рік. Ці дані були зіставлені з Національним психіатричним реєстром Ізраїлю для виявлення випадків госпіталізації через шизофренію та супутні психічні розлади. Група людей, які зазнали впливу Голокосту, була сформована з євреїв, народжених у країнах, які перебували під нацистською окупацією, та які емігрували до Ізраїлю після початку переслідувань. Для більш детального аналізу цих осіб розділили за віком на момент початку репресій: до 5 років та старше 5 років.
Материнський вплив: зв’язок із розвитком шизофренії
Найбільш виражений зв’язок було виявлено між досвідом психічної травми у матерів та ризиком шизофренії у їхніх дітей. Якщо жінка пережила переслідування у віці після 5 років, її діти мали більш ніж удвічі вищий ризик розвитку цього психічного захворювання. Цей зв’язок залишався статистично значущим навіть після врахування таких важливих факторів, як соціально-економічний статус сім’ї, маса тіла дитини при народженні та наявність психічних захворювань у матері.
Цікаво, що у дітей, чиї батьки на момент початку переслідувань були молодшими за 5 років, підвищеного ризику розвитку шизофренії не було виявлено. Автори дослідження припускають, що маленькі діти могли бути краще захищені від психологічного стресу завдяки турботі дорослих, або ж їхній розвиток на той час не дозволяв повною мірою усвідомлювати небезпеку.
Щодо батьків-чоловіків, то початковий аналіз також показав певний зв’язок між пережитою травмою та ризиком шизофренії у їхніх дітей. Однак, після врахування соціально-демографічних чинників, цей зв’язок втратив свою статистичну значущість.
Можливі механізми передачі травми
Дослідники висувають кілька припущень щодо механізмів, за якими материнська травма може передаватися наступним поколінням. Одним з таких механізмів є умови розвитку плода під час вагітності. Стрес, пережитий матір’ю, може впливати на гормональний фон, що, у свою чергу, позначається на внутрішньоутробному розвитку дитини. Іншим можливим шляхом є особливості раннього виховання. Переживши травму, жінка може мати труднощі з емоційною регуляцією, що може вплинути на її взаємодію з дитиною.
Особливу увагу дослідники приділяють епігенетичним змінам. Це зміни в експресії генів, які не торкаються самої ДНК, але можуть впливати на те, як організм реагує на стрес. Такий механізм може пояснити, чому негативний досвід однієї людини впливає на здоров’я її потомства, навіть якщо вони не відчували безпосередньої небезпеки.
Керівниця дослідження, професорка Хагіт Хохнер, наголосила на важливості розуміння довготривалих наслідків воєн. За її словами, конфлікти не лише завдають негайних втрат, але й створюють довготривалий тягар для здоров’я майбутніх поколінь. Вивчення таких механізмів є критично важливим для розвитку громадського здоров’я та запобігання психічним розладам.