Синдром Шегрена – не найвідоміша хвороба, але саме в цьому і криється небезпека. Вона розвивається повільно, часто маскується під звичайну втому, сухість очей чи шкіри. Поки людина вважає, що з нею не так, імунітет вже атакує власні залози, суглоби і навіть внутрішні органи. Це аутоімунне захворювання, яке потребує уваги – не паніки, а грамотного підходу.
Коли очі та рот починають «сохнути»
Перше, з чого все починається – сухість. Очі ніби сповнені піску, повіки сверблять, лінзи неможливо носити. Сліз менше, ніж потрібно, і це не примха, а симптом. Далі підключається рот – слизова пересихає, язик стає шорстким, важко їсти суху їжу. Потім приходить захриплість, першіння, карієс і проблеми з ковтанням.
Синдром Шегрена – це хронічне захворювання, при якому імунна система помилково атакує власні екзокринні залози – слинні, слізні, а іноді і підшлункову або потову. Чому так відбувається – питання відкрите. Лікарі говорять про генетичну схильність, перенесені віруси і збої в імунорегуляції.
Серед тих, хто стикається із хворобою, більшість — жінки після 40 років, але й у чоловіків, і у молодих синдром зустрічається просто рідше. Він може бути самостійним (первинний), а може супроводжувати інші аутоімунні стани: вовчак, ревматоїдний артрит та склеродермію.
Не лише сухість: як проявляється синдром Шегрена
Симптоми хвороби не обмежуються очима і ротом.
Ось список найпоширеніших проявів:
- Болі та скутість у суглобах. Часто плутають із артритом.
- Суха шкіра, свербіж, подразнення. Особливо на обличчі, руках, ліктях.
- Проблеми зі шлунком та кишечником. Можуть бути здуття, діарея, проблеми з перетравленням жирної їжі.
- Підвищена стомлюваність. Жодна кава не допомагає, людина просто «гасне».
- Часті інфекції. Слизові пересохли — і захист послабшав, отже, більше ризиків.
- Периферична нейропатія. Оніміння, поколювання в руках та ногах.
Додатково може порушуватися робота печінки, щитовидної залози, сухість у піхву у жінок. У частини пацієнтів виникають васкуліти (запалення судин), які можуть спричинити шкірні висипання та ураження внутрішніх органів.
Діагноз, наслідки та спосіб життя: чого чекати далі
Діагностика синдрому Шегрена – процес нешвидкий. Потрібно поєднання скарг, результатів аналізів та спеціальних тестів:
- дослідження сліз та слини,
- біопсія малої слинної залози,
- аналіз на антинуклеарні антитіла (ANA), SSA та SSB,
- МРТ або УЗД слинних залоз.
Важливо зрозуміти, чим небезпечний синдром Шегрена . Його головна загроза — у повільному, але стабільному руйнуванні тканин та ризику ускладнень. Хвороба може призвести до незворотного пошкодження органів, ниркової недостатності, лімфоми (рак лімфатичної системи) або сліпоти.
І все ж таки це не вирок. Сучасна медицина дозволяє контролювати перебіг захворювання. Люди із цим синдромом живуть десятиліттями. Відповідаючи на запитання, скільки живуть із синдромом Шегрена : середня тривалість життя майже не відрізняється від загальної, якщо немає тяжких ускладнень.
Що допомагає справлятися:
- Підтримуюча терапія. Штучні сльози та слина, препарати від запалення, імуномодулятори.
- Дієта. Особливого стандарту немає, але лікарі радять уникати дратівливих продуктів: гострих, солоних, кислих. Корисні продукти, багаті на омега-3, антиоксиданти і вітаміни групи B.
- Гігієна. Зволоження повітря, догляд за ротовою порожниною, захист очей і шкіри.
- Фізична активність. Помірні навантаження підтримують рухливість суглобів та знижують стомлюваність.
- Психоматика. Ставлення до хвороби важливе. Постійний стрес, пригнічені емоції, тривожність посилюють перебіг аутоімунних процесів. Робота з психологом, підтримка близьких, усвідомлений підхід допомагають тримати себе у балансі.
Синдром Шегрена — чи не те захворювання, про яке говорять з порога. Він тихий, в’язкий, виснажливий. Але якщо розуміти, як він проявляється , чим небезпечний і не відкладати візит до лікаря, можна жити з ним повноцінно. Це не шлях перемоги над тілом, а шлях домовленості із ним.
