Як зрозуміти з аналізу крові дефіцит заліза

дефицит железа анализ крови

Іноді організм шепоче про допомогу дуже тихо: легка втома, блідість шкіри, дивні запаморочення. Ці сигнали легко списати на стрес чи поганий сон. Але за ними часто ховається реальна проблема – дефіцит заліза. І якщо вчасно не дослухатись, можна пропустити початок анемії. Як виявити анемію та що показує аналіз крові? Давайте розбиратися без складних термінів, але й без прикрас.

Чому аналіз крові – головний спосіб зловити дефіцит заліза

Залізо – один із головних будівельних матеріалів для крові. Без нього еритроцити втрачають здатність переносити кисень, і всі органи починають задихатися. У цьому перші симптоми може бути ледь помітними. Ось чому без аналізу крові побачити проблему майже неможливо.

Коли лікар підозрює залізодефіцитну анемію, він призначає стандартний набір досліджень:

  • Загальний аналіз крові. Допомагає помітити ранні ознаки: зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості еритроцитів, зміна кольору та розміру клітин.
  • Біохімічний аналіз крові. Оцінює феритин – головний запас заліза в організмі.
  • Окремий аналіз на залізо у сироватці крові. Показує, скільки заліза реально циркулює в крові зараз.

Саме через дефіцит заліза в аналізі крові можна точно сказати, чи є анемія чи організм поки що лише на межі.

Ключові показники анемії у крові: на що дивитись

Щоб зрозуміти результати лабораторії, важливо знати, які параметри вважати тривожними. Ось короткий список:

  • Гемоглобін (Hb). У жінок нормою вважається від 120 г/л, у чоловіків – від 130 г/л. Падіння нижче цих цифр – перший дзвінок.
  • Еритроцити (RBC). При анемії їх може поменшати або вони змінюють свою форму і розмір.
  • Гематокрит (HCT). Це відсоткове співвідношення об’єму еритроцитів до об’єму крові. За дефіциту заліза він падає.
  • Середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) та середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах (MCHC). При залізодефіциті вони зазвичай нижчі за норму.
  • Феррітін. Це є головним показником запасів заліза. Норма – від 30 нг/мл. При залізодефіцитній анемії він знижується значно раніше, ніж падає гемоглобін.

Розшифровка аналізу на залізо повинне враховувати всі ці параметри в комплексі, а не по одному. Тільки тоді картина буде повною.

Список аналізів при підозрі на залізодефіцитну анемію:

  1. Загальний аналіз крові (Hb, RBC, HCT, MCV, MCH, MCHC).
  2. Біохімія: феритин, сироваткове залізо, загальна залізозв’язувальна спроможність сироватки (ОЖСС).
  3. У деяких випадках – рівень трансферину та насичення трансферину залізом.

Знижені показники хоча б за двома пунктами — привід серйозно подумати про дефіцит.

Як виявити анемію: коли варто здати аналіз

Не завжди анемія починається різко. Іноді дефіцит заліза накопичується повільно місяцями. Особливо варто насторожитися, якщо з’являються:

  • Постійна втома навіть після відпочинку.
  • Блідість шкіри та слизових.
  • Ломкість нігтів та випадання волосся.
  • Позіхання без причини.
  • Задишка при мінімальному навантаженні.
  • Дивні смакові уподобання (наприклад, хочеться гризти кригу або крейду).

Якщо протягом кількох тижнів такі симптоми не проходять, варто задуматися про перевірку. І тут важливо пам’ятати: як виявити анемію – питання не лише самопочуття, а й об’єктивних цифр у крові.

Коли особливо важливо перевірити залізо:

  • У жінок із рясними місячними.
  • У вагітних.
  • У вегетаріанців та веганів.
  • При хронічних запальних захворюваннях.
  • Після операцій або травм із крововтратою.

Залізодефіцитна анемія аналізи допомагають зловити проблему на ранній стадії, коли її ще можна швидко виправити без серйозних наслідків.

Як читати результати і що робити далі

Коли людина отримує на руки бланк з аналізами, цифри можуть виглядати страшно. Але важливо не панікувати.

  1. Порівняти показники з нормою в лабораторії (кожна може мати свої референсні значення).
  2. Оцінити загальну картину: упав лише гемоглобін чи разом із ним і феритин?
  3. Проконсультуватися з лікарем: лише він визначить справжню причину зниження заліза.

Іноді недолік пов’язаний із харчуванням, іноді – із захворюваннями ШКТ або хронічними запаленнями. Самолікування тут небезпечне: прийом заліза без свідчень може призвести до отруєння.