Іноді достатньо одного погляду на мирно сплячого кота, щоб забути, що перед нами – не просто домашня тварина, а істота з біологічними особливостями. Включно з паразитами. Особливо часто у власників виникає питання: а чи передаються глисти від кішки людині? Здавалося б, домашній, не виходить із дому. Але все не так однозначно. Нижче – спроба розібратися спокійно і без паніки, але й без недооцінки ризиків.
Чому це питання важливе
Гельмінти (в просторіччі – глисти) супроводжують тварин з найдавніших часів. У котів вони бувають часто. Навіть у тих, хто живе в чистоті, харчується якісним кормом і взагалі виглядає здоровим. Проблема в тому, що деякі види глистів можуть передаватися людині. Не обов’язково часто – але можуть. І якщо таке трапляється, наслідки бувають різними: від легкого нездужання до серйозних проблем з органами.
Які глисти у котів і які можуть передаватися людині
Нижче – умовний поділ за ризиком зараження. Не всі котячі глисти однаково небезпечні для людини.
- Токсокари (Toxocara cati)
Це найвідоміший представник. Яйця токсокар кішки виділяють із калом, а заразитися глистами людина може через рот – після контакту із забрудненим ґрунтом, шерстю, лотком. Яйця в організмі людини не перетворюються на дорослих особин, але можуть мігрувати по тканинах, викликаючи токсокароз. Хвороба може протікати безсимптомно, а може зачепити очі, печінку, нервову систему. - Огірковий ціп’як (Dipylidium caninum)
Передається через бліх. Кішка заражається, проковтуючи інфіковану блоху. Людина – якщо випадково потрапить така блоха в рот (наприклад, у дитини). Інфікування зустрічається рідко, але можливе. Симптоми у людини, якщо і з’являються, – не специфічні: слабкість, втрата апетиту, іноді діарея. - Лентець широкий (Diphyllobothrium latum)
Цей паразит живе в рибі. Кішка може заразитися, якщо їсть сиру річкову рибу, і стати джерелом яєць у навколишньому середовищі. А далі – забруднені руки, їжа, предмети. Передача від кішки – не основний шлях, але потенційно можливий.
Як передаються глисти від кішки: ланцюжок зараження
Ключове слово – фекально-оральний шлях. Тобто, простіше кажучи: від калових мас до рота людини. Але на практиці все трохи складніше. Ось кілька реальних сценаріїв:
- Кішка виходить на вулицю, копається в землі, приносить яйця паразитів на лапах і шерсті. Ви її гладите – потім берете їжу.
- Лоток чиститься без рукавичок, а руки недостатньо ретельно миються.
- Блохи з’являються влітку, непомітно кусають, або випадково потрапляють до рота дитині.
- Кішка злизує собі шерсть, потім облизує вас (або ту ж ложку, якщо ви їй дали скуштувати молоко – так, хтось і так робить).
Важливо: не всі кішки – джерело гельмінтів. Але навіть одна заражена особина створює ймовірність, нехай і невисоку, для людини. Особливо – для дітей.
Хто в групі ризику
- Діти до 5 років. Вони найчастіше тягнуть руки до рота, і не завжди дотримуються гігієни.
- Люди з ослабленим імунітетом.
- Вагітні жінки – через підвищену чутливість до інфекцій.
- Власники кількох тварин, особливо якщо ті контактують із вулицею або харчуються сирим м’ясом/рибою.
Профілактика зараження: без істерик, але із системністю
Ось чого точно не варто робити – панікувати або позбуватися вихованця. Замість цього – простий список дій, які знижують ризики практично до нуля.
Чого важливо дотримуватися:
- Регулярно давати коту препарати від глистів (зазвичай 1 раз на 3 місяці, але можуть бути нюанси – уточніть у ветеринара).
- Мити руки після контакту з твариною і лотком.
- Не годувати кішку сирою річковою рибою або м’ясом.
- Стежити за чистотою шерсті – особливо якщо тварина буває на вулиці.
- Обробляти тварину від бліх – бо деякі котячі глисти передаються саме через них.
- Прибирати лоток у рукавичках, з подальшим миттям рук.
А якщо вже виникли симптоми?
Заразитися глистами від кішки – не катастрофа, якщо вчасно помітити проблему. Симптоми у людини бувають різними: від втоми і свербежу шкіри до проблем із травленням. Часто їх списують на «щось з’їв» або алергію. Якщо є підозри – краще здати аналіз на паразитів. Лікування, як правило, нескладне, але потребує підбору препарату.
Кішки не винні, але відповідальність наша
Котячі глисти – це не вирок і не привід боятися тварин. Це привід пам’ятати, що домашні улюбленці, якими б пухнастими і милими вони не були, все ж залишаються частиною біологічної системи, з усіма наслідками, що випливають. Заразитися глистами від кота людина може, але це не відбувається само собою – завжди є «місток», який можна розірвати, дотримуючись звичайної, навіть не суворої, гігієни.
